Autor: Тетяна Білокрилець (Tetyána Bilokrêletsy)
Você já conhece a boneca ucraniana mótanka? As bonecas sempre refletiram o mundo do povo a que pertenciam. A boneca ucraniana era não apenas um brinquedo, mas um talismã, que simbolizava a ligação sem interrupção entre as gerações e foi criada por meio de enrolamento e amarramento de tecidos e fios. Seu nome tem origem da palavra ucraniana мотати (motátê) – enrolar.
A história da boneca-mótanka, como da boneca mais antigas das crianças ucranianas, é muito interessante. A primeira boneca-mótanka apareceu quase 5.000 anos atrás. Ela não era apenas um brinquedo. Acreditava-se que ela protegia a pessoa de problemas e os males, executava várias funções, tais como a proteção da casa, família, filhos, sono, economia, pessoas próximas e parentes. Claro, inicialmente criavam pequenas esculturas de madeira, até mesmo bastãozinhos simples, mas nas mãos de uma criança, eles se transformaram em uma obra-prima.
Mais tarde, as bonecas folclóricas na Ucrânia foram feitas de palha, tecidos, pedacinhos de roupa velha, linhas, tecendo-as com ervas secas, flores, grãos. As bonecas-mótanka podiam ser sem roupa e costuravam roupa para elas. Às vezes eram minúsculos trajes tradicionais típicos para determinados territórios. Antigamente essas bonecas foram feitas em todos os lugares e nossas bisavós não conheciam outros tipos de bonecas.
Os ucranianos também acreditavam que este símbolo lhes traz riqueza e sucesso. Os segredos das bonecas foram transmitidos na família, de mãe para filha. Quando a moça se casava sua mãe lhe presenteava uma boneca-mótanka como talismã para novo lar.
Mesmo em tempos difíceis a boneca-mótanka tinha grande importância, especialmente para as crianças que ficam felizes por cada coisinha. As pessoas idosas num vilarejo se lembram: “Na maioria das vezes nós brincamos com os brinquedos e bonecos caseiros feitos de tecido velho. Ao contrário de outros vilarejos vizinhos, no nosso vilarejo as bonecas foram feitas sem as mãos, porque assim foi mais rápido e mais fácil”. Portanto, podemos concluir que a boneca não estava sendo feita com uma única amostra, mas dependendo da imaginação, o lugar e o momento de produção. Assim você pode ver uma identidade regional. As bonecas – mótanka também se diferenciavam dependendo do evento. Artesãs faziam bonecas diferentes, grandes e pequenas, para o casamento, para o nascimento do bebê, para melhorar, para uma boa colheita. Se as bonecas foram feitas por crianças, essas bonecas serviam para elas como uma amiga ou conselheira.
Essas tradições foram preservadas na Ucrânia até hoje. Como naqueles dias, hoje nenhuma feira tradicional não é completa sem essas bonecas maravilhosas. A boneca-mótanka fascinam não só as crianças, mas também os adultos, e se conseguiu entrar no seu coração, ela nunca será capaz de deixá-lo.
А ви вже знайомі з українською лялькою мотанкою? Ляльки завжди відображали світ того народу, до якого вони належали. Українська лялька-мотанка була не просто іграшкою, а й оберегом, символізувала непреривний зв’язок між поколіннями і створювалась шляхом намотування та зав’язування тканини і ниток. ЇЇ назва походить від українського слова мотати.
Історія ляльки-мотанки, як найдавнішої ляльки українських дітей, дуже цікава. Перша лялька-мотанка з’явилася майже 5 000 років назад. Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей та бід, виконувала різні функції, такі як: охорона дому, сім’ї, дітей, сну, господарства, близьких та рідних. Звісно, спершу виготовляли невеличкі дерев’яні скульптури, навіть звичайні палички, але в руках дитини вони перетворювалися на справжній шедевр.
Вже пізніше в Україні народну ляльку робили з соломи, тканини, шматочків старого одягу, ниток, вплітаючи в них сухі трави, квіти, зерна. Ляльок-мотанок або не одягали або шили їм одяг. Іноді це були мініатюрні народні костюми, традиційні для тієї чи іншої місцевості. Колись такі ляльки робили всюди: наші прапрабабусі інших ляльок і не знали.
Також українці вважали, що цей символ приносить їм багатство та успіх. Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку, як оберіг для нової домівки.
Навіть в тяжкий період лялька-мотанка мала велике значення, особливо для дітей, які раділи кожній дрібниці. Старі люди в одному селі згадують: «Ми гралися здебільшого саморобними іграшками, ляльками, зробленими зі старої тканини. На відміну від інших навколишніх сіл, в нашому селі ляльку робили без рук, бо це було і швидше, і зручніше». Тому, можна зробити висновок, що лялька робилась не по одному зразку, а залежно від уяви, місця, та часу виготовлення. Так можна побачити певну регіональну своєрідність. Ляльки-мотанки також відрізнялись залежно від події. Майстрині робили різні ляльки: великі та малі, для шлюбу, до народження дитинки, для благоустрою, для доброго врожаю. Якщо ж ляльок робили діти, то ці ляльки слугували для них подружкою і порадницею.
Ці традиції збереглися в Україні й до сьогоднішньго дня. Як і в ті часи, сьогодні жодний ярмарок не обходиться без цих дивовижних ляльок. Лялька-мотанка полонить не тільки дітей, а й дорослих і, якщо потрапила Вам в серце, то вже ніколи не зможе покинути його.
Este artigo foi escrito por Anna Prosiuk.
Professora de idioma ucraniano e russo no Clube Eslavo desde novembro de 2015.
Gostaria muito de.saber.mais sobre as bonecas,sou paraibano e estou pensando em confecção delas,sempre achei lindas.